Встеляйте квітами дороги, —

Вже проліски цвітуть, розмай,

В день незабутній Перемоги

Ми квіти кидаємо під ноги

Бійцям, що мир несли в наш край.

Щороку 9 травня ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941—1945 рр., не щезне з пам'яті людської, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу — його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але ж хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

З метою виховання в учнів поваги до героїчних подвигів співвітчизників, ушанування пам’яті тих, хто загинув у роки страшної війни 1941 – 1945 років, формування патріотичного почуття гордості за старше покоління, сприяння пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни 8 травня 2015 року у 7-В класі Миколаївської гімназії №4 разом із класним керівником Мірошниченко Іриною Василівною було проведено ряд позакласних заходів:

• Флешмоб під час загально гімназійної лінійки
• Виховна година разом із ветераном та гостем Інною Кібзун
• Відвідування та привітання ветерана вдома
• Перегляд вистави в Миколаївському академічному українському театрі драми і музичної комедії

Учні подякували ветеранам за мир і пообіцяли, що завжди будуть пам’ятати їхній подвиг. Святий обов’язок сучасних і прийдешніх поколінь – не забути, якою ціною здобуто Перемогу. Для молоді подвиг військового покоління – це абсолютний еталон служіння ідеалам свободи, справедливості та добра. Це суміш печалі і радості, пов’язаних зі спогадами буремних років війни, з весною, народженням та розквітом нового життя.

Незважаючи на непростий час, нікого з тих, хто полягли на полях битв Другої світової війни, і тих, хто повернувся до мирної праці, ми не маємо права забути ні в День Перемоги, ні в звичайний буденний день. Їм завжди наша любов, повага і шана. Адже ми у великому боргу перед ними. Пам’ятаймо про це!

Книжка... Для одних людей — це скарб неоціненний, для інших — річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх — данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер'єру. Є й такі, для яких книжка нічого не значить.

Та народна мудрість каже, що книга вчить, як на світі жити. І це дійсно так. Вона розкриває нам цікавий світ, допомагає мандрувати через століття і краще розуміти сьогодення. З нею ми знайомимось ще з раннього дитинства. Друковане слово нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях.

Ось і ми, учні 5-А класу, відвідавши у травні бібліотеку №6 зазирнули в таємничий та загадковий світ книги. Світ, де переплітаються надбання поколінь. Від хранителів книг ми дізнались про історію появи та розвитку книги, їх видів та призначень. А ще нас навчили берегти та «лікувати» книги.

Ми знаємо, що в  Україні книгу шанували здавна, ще з часів Київської Русі. Перші книги були рукописними і коштували дуже дорого. З розвитком книгодрукування книг ставало все більше і вони були кращої якості. Це дало людям змогу зберегти і передати  нащадкам свою мудрість та знання.

Знання… Це велика сила, як говорять дорослі. Мабуть, варто їм повірити, адже вони мають великий життєвий досвід. Сьогодні більшість учнів дуже рідко відкривають книжки, крім підручників, звісно. Це легко пояснити: телевізори, музичні центри, комп’ютери, які не просто розважають, а можуть дати  корисну інформацію. Справді, по телевізору можна подивитись не тільки розважальну, але й пізнавальну передачу, реферат можна написати, знайшовши відповідний матеріал завдяки комп’ютеру.

Зважаючи на це, ми  все рівно стверджуємо, що тільки завдяки художнім творам можна розвинути свою уяву і полинути думками в минуле та майбутнє. Читаючи книжки, ми вчимося думати. Наскільки важко зрозуміти людину, яка не може висловитись, бо їй бракує слів! Врешті, книжка допомагає нам краще зрозуміти себе.

Одна книга тисячі людей навчає.

У Львові на одному з приміщень місцевої бібліотеки зроблено напис латинською мовою: «Тут мертві живуть і німі промовляють». Бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.

Прес-центр 5-А класу

8 травня 1945 року закінчилася Друга світова війна. На честь цієї події по всій країні святкують день Перемоги. І у нашій гімназії теж пройшла святкова лінійка. За п’ять хвилин до свята кожному учню дали маленький паперовий мак — символ дня Перемоги. Під час лінійки для ветеранів виступали учні гімназії.  Після цього наш клас пішов у шкільний музей Бойової звитяги, щоб зустрітись з ветераном Григорієм Михайловичем Шейко. Він розповідав нам про своє дитинство та тяжкі роки війни. Всі учні нашого класу, затамувавши подих, слухали розповіді ветерана. 20 серпня 1941 року Григорій Михайлович добровольцем пішов на фронт, тоді йому ще не виповнилося повних 18 років. Бувалий солдат з хвилюванням згадує, як все село проводжало колону призовників. Розпочався перший, піший період армійської стійкості Григорія Михайловича – понад 1000-кілометровий перехід від Запоріжжя до Бердянська, Ростова-на-Дону, Георгієвська (північний Кавказ). Рухалися по темряві, побоюючись німецьких авіанальотів, проходячи до 50 і більше кілометрів на ніч.

Григорій Михайлович був направлений до Москви, де отримав призначення і приступив до формування 527 Окремого Гвардійського Мінометного дивізіону. На озброєння дивізіон отримував реактивні міномети М-30 — «Катюші». Шейко очолив взвод управління дивізіоном і був призначений помічником начальника штабу. 14 серпня 1942 року виїхали на фронт.

Г. М. Шейко брав участь у Сталінградській битві з липня 1942 р. по лютий 1943р; брав участь у визволенні міст: Харків, Суми, Київ, Житомир, Коростень, Рівне, Луцьк, Львів. Після завершення Львівсько-Перемишльської операції з полком вийшли на кордон з Польщею. Надалі брав участь у визволенні міст і сіл Польщі на Сандомирському плацдармі, брав участь у завершенні Берлінської операції з виходом на р. Ельба. Бойовий шлях пройшов від Волги до Ельби. За активну участь у бойових діях Григорій Михайлович нагороджений двома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, двома орденами Червоної зірки, орденом Богдана Хмельницького, медалями «За оборону Сталінграда», «За бойові заслуги», «За Перемогу у ВВВ», ювілейними та багатьма іншими нагородами.

Такими людьми можна захоплюватися! Бажаємо Григорію Михайловичу міцного здоров’я і ще довгих та мирних років життя!

Прес-центр 6-А класу

Навесні 6 – А клас святкував день зимового й весняного іменинника. Свято проходило у стилі «Дикий захід»: безстрашні ковбої із запальним танком, таємничі індіанці з магічними ритуалами, загадкова красуня-амазонка, яка зачаровувала своїми рухами – це гості нашого заходу. Всім свято дуже сподобалося, адже було багато цікавих конкурсів і дуже смачний солодкий стіл. Кожен з іменинників отримав подарунок.

Прес-центр 6-А класу

8 травня в гімназії пройшла урочиста лінійка «Про минуле серце пам’ять зберігає», яку підготовували учні 7-А класу на чолі з класним керівником Зутіковою Оленою Анатолівною Під час святкової лінійки звучали пісні у виконанні Рижикової Крістіни та Сторожук Ольги. Вихованці народного художнього ансамблю танцю «Джерельце» виконали хореографічну композицію «Синий платочек».

На лінійку були запрошені почесні гості, ветерани ВВВ: Шейко Григорій Михайлович, Буданов Володимир Іванович.

Заступником директора з виховної роботи Архіповою Аліною Євгенівною організовано та  проведено  флешмоб «Квітка пам’яті» з використанням червоних маків як офіційного символу пам’яті про тих, хто загинув під час Другої світової війни та віддав своє життя на сході України у боротьбі проти російської агресії, символу відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги.

Після урочистої лінійки в музеї Бойової звитяги Миколаївської гімназії №4 ветерани провели уроки мужності для гімназистів.

Також в цей день була проведена волонтерська акція «Під час війни добру є місце», в рамках якої гімназисти привітали з Днем перемоги ветеранів ВВВ та дітей війни Заводського району.

Класні керівники 5-11 класів провели виховні години «Мужність і відвага крізь покоління», уроки патріотизму «Війна у спогадах учасників бойових дій», бесіди «Волю не дають, а здобувають»; засідання круглих столів «Порозуміння заради майбутнього України», «Збережемо пам’ять про подвиг» із переглядом історичного кіно.

Вчителем історії та права Гурська Ірина Анатоліївна організувала перегляд  фільму «Герої поруч», створений учнями 11-х класів, який присвячений героїчному минулому та сьогоденню.